1. Село моє – краплиночка на карті
1.1 Географічне положення та природні умови
Рідне село Савинці… Село мого дитинства…
Тут пахнуть росами світанки, мелодійно виспівують пташки, зустрічаючи день, рідне повітря, якого більше нема ніде. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою.
Природа нашого села та його околиць, тваринний та рослинний світ тісно пов'язаний із господарською діяльністю його жителів. Природні лdандшафти зазнали інтенсивного антропогенного впливу і нагадують звичайні краєвиди сучасного українського села. Кожна садиба влітку потопає в зелені, а навесні – в цвіту абрикос, вишень, яблунь, груш та різних квітів.
Сучасне село Савинці за адміністративним поділом відноситься до Рокитнянського району Київської області. Громада села має орган місцевого самоврядування – Савинецьку сільську раду. Сьогодні в селі проживає лише 960 чоловік. Кілька десятиліть тому назад населення Савинець складало понад 1250 жителів. Площа населеного пункту – 427,7 гектара, розділена на дванадцять вулиць і чотири провулки. Площа земель довкола села становить 2205,8 гектара і майже вся розпайована, на сьогодні перебуває в оренді та одноосібному користуванні у різних власників.
Територія села компактно розташовується у верхній частині русла річки Рокити, яка бере початок біля села Вербове Білоцерківського району. Рокита впадає на півдні у річку Рось на межі села Синява і містечка Рокитне. Географічні координати села Савинці 49° 46′ 52″ північної широти, 30° 30′ 21″ східної довготи (по Грінвічу).
Найстаріші вулиці села простягаються обабіч русла: Набережна і Київська – вздовж правого берега, Грубого і 8 Березня – лівого берега. Русло річки перегороджено кількома дамбами, внаслідок чого утворився каскад ставків загальною площею понад 20 гектарів.
Село знаходиться у північній частині Рокитнянського району. З півночі Савинці майже впритул межують з селом Тарасівка Білоцерківського району, на заході по прямій на відстані 5 кілометрів знаходиться місто Узин. У східній частині через 2,5 кілометрів від села лежить село Петрівське, а за 5 кілометрів на південь знаходиться село Житні Гори. Саме в цьому селі розміщується найближча до Савинець залізниця, до якої савинчанам добиратися майже 7 кілометрів. За 12 кілометрів від Савинець, між селами Житні Гори та Синява, знаходиться районний центр.
Село має транспортне сполучення з смт. Рокитне, містами Узин та Біла Церква, до якої 38 кілометрів. Обабіч села проходить маршрут Синява – Київ. До столиці близько 100 км.
Рельєф місцевості виключно рівнинний, відносні перепади висот не перевищують 10 метрів. Середня висота над рівнем моря Савинець 170 метрів. Але поблизу села є дві вищі точки: з південного заходу – 192 метри, з північного сходу – 184 метри. Вони приблизно рівновіддалені від центру населеного пункту і знаходяться на одній лінії з ним.
На північному заході сільських земель проходить меліоративний канал, проритий у 70-х роках ХХ століття. Завдяки цим меліоративним заходам зменшилась кількість болотистих видолинків на полях, які називалися озерами (невеликі калюжі, в яких навіть риба водилася).
Ґрунти чорноземні мало гумусні, але досить родючі, тому майже вся територія в межах села і навколо його розорана.
Рослинність типова для лісостепової зони правобережної України. Природних лісових масивів немає. Землі Савинецької сільської ради розмежовують лісосмуги, у яких переважає клен американський, в’яз, зустрічається ясен, акація, тополя чорна (осокор). Підлісок лісосмуг утворює бузина чорна, подекуди бузина червона, а також трав’янисті рослини, типові для лісосмуг: кропива дводомна, кропива собача, пустирник, полинь чорнобильна, лопух великий та інші.
По руслу Рокити ростуть верболіз і кілька видів верб, у кронах яких гніздяться сорока, голуб дикий. Береги зарослі переважно очеретом, зустрічаються рогіз вузьколистий і широколистий. Росте також декілька видів осок, череда трьох роздільна, чистяк та інші. Серед заростів прибережної рослинності гніздяться водоплавні птахи, такі як дикі качки, лисухи, водяні курочки, а також птах-бугай (бекас), очеретянка, берегова ластівка. Залітають на водойми чапля сіра, чайка срібляста та біла.
По берегах мешкають в норах водяні криси, ондатри а останнім часом з’явилися і бобри. Зустрічаються також черепаха болотна, вуж, ящірка прудка, жаба озерна, жаба трав’яна, ропуха звичайна, жерлянка, тритон гребінчастий. Серед риб поширений карась сріблястий, окунь, краснопірка, пічкур, тюлька. Рідше буває лин, короп, в’юн. Є річковий рак, що свідчить про чистоту води в ставках, бо живляться вони переважно водами з підземних джерел.
На території села є кілька гнізд лелеки білого. З хижих птахів є сич хатній і кобець. Поширені також типові представники антропогенних ландшафтів, такі як горобець домовий і польовий, синиця велика, сойка, крук, ворона сіра. У садах і парках, які створені навколо школи, будинку культури, на території тваринницьких ферм колишнього колгоспу, серед гілля гніздяться соловейко, мухоловка, вівсянка, шпак. В полі гніздяться жайворонок звичайний і хохлатий. В суворі зими інколи зустрічаються куріпки та снігурі.